Поэзия читать онлайн бесплатно. Страница 188
Читать Поэзия онлайн бесплатно и без регистрации. Все книги жанра полностью (целиком), на сайте электронной библиотеки vse-knigi.club.
-
Краткое описаниеБогдан-Iгор Антонович - Сборник поэзииБогдан-Ігор АнтоничБогдан-Ігор Антонич (1909-1937) нарадився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на Антонин.У 1914 р. родина Антоничів перебралася до Відня, де з гіркою бідою перебула чотири роки. У 1919р. Богдан з мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали на Пряшівщину до материного брата, якого невдовзі режим Пілсудського скарав на смерть за домагання прав для галицької Лемківщини.Україна в цей час переживала історичний момент. На початку 1919 р. Об'єдналися дві молоді держави: УHР (Українська Народна Республіка) і ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка). І хоча її політична доля одразу ж зависла на волоску, цей короткий спалах незалежності перейшов у вимір культури. «Галичани» у Польщі, «східняки» усклад] УРСР, «закарпатці» в Чехії почували себе (з певною мірою ідеалізму) частинками великої України, якої ще немає на жодній карті світу, але яка неодмінно буде. На період такого національного ентузіазму припали шкільні роки Богдана-Ігоря.Труднощі війни відбилися на здоров'ї хлопця. Він часто і тяжко слабував. Тому спершу йому найняли приватну домашню вчительку, а в 11 років віддали до Сяноцької гімназії. Саме в цій єдиній на всю Лемківщину польській гімназії (українських тоді там взагалі не було) дві години на тиждень відводили українській мові, основний наголос за вісім років навчання робили на грецьку та латину.У 1923-25 pp. Б.-І. Антонич почав писати твори. Два останні роки навчання в гімназії його вчителем був Лев Гец, згодом відомий український художник. Гец осучаснив смаки Антонина, й мав на учня великий вплив. Навчаючись в університеті та по його закінченні, Богдан-Ігор надсилав учителеві свої книжки, які той оцінював дуже високо, сприймаючи їх «з нестримним захопленням». Антонич-гімназист захоплювався музикою, непогано грав на скрипці, котру потім згадував у віршах як «музичне дерево». Виступав на шкільних концертах і навіть компонував мелодії. Також малював і серйозно цікавився образотворчим мистецтвом.У 1928р. Б. І. Антонич закінчив гімназію і записався на гуманітарний факультет Львівського університету (спеціальність – слов'янська філологія);З 1931 р. почав друкуватися в періодиці. Саме тоді в бібліотеці журналу «Дажбог» заявилася його перша збірка «Привітання життя».У 1933р., закінчивши студії в університеті з дипломом магістра філософії, Антонич став вільним літератором. Від 1934р. Б.-Г. Антонич активно друкується в західноукраїнських часописах «Вогні», «Дзвони», «Назустріч», «Ми». Тоді ж заходами Богдана Кравціва він видав збірку «Три перстені», за яку отримав літературну премію Товариства українських письменників і журналістів ім. Івана Франка. За неповних чотири роки письменник готує до друку чотири книги поезій, працює над малою прозою, пише роман і лібрето до опери, пробує себе у ролі мистецтвознавця. У 193б р. виходить найбільша прижиттєва збірка Б-І. Антонича «Книга Лева».Видужування після операції у Г937р. ускладнилося запаленням легенів. Слабе серце не витримало. 6 липня Богдан-Ігор Антонич помер. Поховано поета на Янівському цвинтарі у Львові.Збірки «Зелена євангелія» та «Ротації» вийшли у 1938р. посмертно.«Зелена євангелія» – це книга природи «Ротації» – книга міста й цивілізації, а «Велика гармонія» – книга віри. Антонич цікавиться колективною пам'яттю й уявою праслов'ян. Префікс пра- багато важить у його світогляді. Поета манить глибина віків і далекі покоління. Час тут розгортається у дві фігури – лінії і кола. Лінійний час – ряд безперервних подій, життя від народження до смерті. Коловий час – це час вічних повернень і перевтілень. Добрий приклад такого розуміння часу дає календарна обрядовість у фольклорі), що ніби повертає нас певного дня до тих самих, щороку повторюваних ритуалів: щедрувань, колядувань, накликання весни, утоплення Марени в купальській воді. Ідея про безсмертя як безконечну мандрівку душі (відоме з давньоіндійської філософії переконання, що душа народжується вдруге, залежно від свого попереднього життя, у людині, тварині чи рослині) захоплювала поета.Творчість Антонича споріднена з фольклором, він розлого покликався у власних віршах на християнську міфологію, пов'язану зі старозавітними переказами, канонічними євангеліями і навіть апокрифами. (Особливо прикметною тут виглядає «Книга Лева», де поет вдається до міфів про походження стихій, світил, землі всього сущого). В останніх двох збірках – «Зелена євангелія» та «Ротації» – Антонич дає ліричні переспіви початків існування: «Перша глава Біблії», «Міф», а також картини апокаліпсису: «Кінець світу», «Сурми останнього дня». Майбутню загибель цивілізації він бачить як момент вічного ланцюга творень і нищень.Крім того, Богдан-Ігор Антонич використовував мотиви античності (єгипетської, Індійської, грецької) й поганської міфології слов'ян про великий колообіг життя у Всесвіті. Він понад усе цікавився так званими дописемними культурами. Його наснажувала думка про творення новітніх міфів, що народжуються на наших очах. Він не вважав їх менш справжніми, ніж прадавні. Навпаки. Писати вірші – це вже означало для нього займатися міфотворенням.Поет міряє час не місяцями чи роками, а століттями. Шукаючи затерті сліди минулих народів і завмерлих культур, він бачить себе доісторичною людиною, з правіку пов'язаною зі своїм місцем під сонцем, зі своєю землею:В Антонича ніколи не знайдете зверхнього погляду людини як царя природи, навпаки, він щоразу підкреслює, наскільки рівними й наскільки схожими виявляються живі істоти, звірята, люди та рослини перед стихією, молить Бога берегти в завію «і людські, і звірячі кубла». Недарма ж основою основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі як стихії.Б.-І. Антонич є автором шести книг поезії. Крім «Привітання життя» (1931), він встиг видати «Три перстені» (1934), «Книгу Лева» (1936) і впорядкувати ще три – «Зелена євангелія», «Ротації» та «Велика гармонія». Поет укладав свої збірки з надзвичайно тонким відчуттям композиції. Він не працював за принципом «що написав – те й видав». Три останні збірки готував упродовж чотирьох років, помалу вибудовуючи задум і заповнюючи його формою.Критики все ще до кінця не визнали важливість Антонича в розвитку української поезії. Вони продовжують вагатися стосовно його точної позиції у спектрі української літератури XX сторіччя. Хоча сам Антонич співвідносив свою поезію з авангардом, він писав її радше у загальному руслі сучасної йому поезії, ніж у якійсь конкретній поетиці. Всупереч окремим школам і літературним рухам, він говорив про «авангардний підхід» з постійним пошуком нових, більш відповідних засобів вираження, постійним творенням, постійним розвитком пізнавальної сили мистецтва.У «Привітанні життя» він починав як романтичний бунтівник, тоді звернувся до мрій і спогадів дитинства у «Трьох перстенях» і, врешті, наново відкрив себе у ролі міфотворця, чию манеру письма можна би описати як щось на межі символізму й авангарду, але що нелегко визначити з точки зору критики. Антоничева здатність вживати різні способи вираження й різні перспективи огляду дійсності, його відкритість до багатоголосся і багатоманіття виявляє його віру в те, що найкращий спосіб розпізнати і схопити єдність всього сущого – це відтворити суперечності, притаманні земному світові в часі й просторі. Проте у вищій позасвітній дійсності «за зорею» (збірки «Книга Лева» та «Зелена євангелія») ці суперечності подолано й представлено як частини єдності, вічної цілості, що її інтуїтивно відчуває митець. У самому осерді Антоничевої естетики перебуває позасвітня краса, з якою споріднена краса земна, і яка, в його розумінні, творить «велику гармонію» – абсолютну істину.Проблема істини надихала Антоничевий пошук праслова – «правдивого слова»; він поділяв переконання модерністів, що первісні слова знаходились біля витоків часу, а тому поєднують сучасність із втраченим Раєм непідробної гармонії взаємин людини і природи. Антонич вважав, що тільки мистецтво спроможне надати довершеності жахливому досвідові життя. Антонич поділяв символістську тугу за вищим світом, особливості уяви й специфічну музичність вірша; з авангардом його пов'язували пошана до поетичного ремесла, позиція нерухомого спостерігача, парафраз і ретельна робота зі словом. Таким чином він досягнув у поезії співпраці раціонального та ірраціонального начал. Антоничева повна спадщина виявляє цю поетичну хорду між пророчим видінням і конструюванням.Велика самоцінність спадщини Антонича, а також те, як він поєднав ідеї авангарду і міфопоетики, робить його центральною постаттю в українській поезії XX ст.ОСНОВНІ ТВОРИ:Збірки «Привітання життя», «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена євангелія», «Ротації» та «Велика гармонія».Сборник поэзии
Поэзия -
Краткое описаниеАлксандр Власов - БалладыБаллады – это исторические или мифические рассказы, изложенные в поэтической форме. Особую популярность обрели в Средневековье. К этой форме поэзии обращались самые знаменитые поэты, в том числе наши соотечественники: Эдуард Багрицкий, Евгений Евтушенко, Андрей Вознесенский, Леонид Мартынов, Владимир Высоцкий и многие-многие другие. Не устоял перед искушением окунуть в романтический мир баллад своего читателя и талантливый автор Александр Власов.Баллады
Поэзия -
Краткое описаниеНаталия Квашнина - Такая разная любовьСтихотворения талантливой поэтессы Натальи Квашниной – о чувствах, близких каждому из нас. Любовь, верность, воспоминания о детстве… Но автор пишет о них так, что тревожит самые тонкие струны души…Такая разная любовь
Поэзия -
Краткое описаниеЕвгений Блажеевский - ПисьмоБлажеевский Евгений Иванович (1947–1999) — поэт, трагический голос которого со временем, безусловно, станет одним из символов русской поэзии конца века Почти не замеченный критикой, ибо не участвовал в игрищах на ярмарке тщеславия, он, поэт милостью Божьей, достойно прошёл свой крестный путь, творя красоту и поэзию из всего, к чему бы ни прикасался. Настоящее открытие поэзии Евгения Блажеевского ещё предстоит, потому что чем дальше от нас день его ухода, тем яснее становится значимость сделанного им.Письмо
Поэзия -
Краткое описаниеЮ. Шестов - Поэма “Нити”Порой бывает настроение — подбить итоги. Как прошагал часть выпавшей тебе дороги..Поэма “Нити”
Поэзия -
Краткое описаниеНиколай Агнивцев - Блистательный Санкт-ПетербургВ Константинополе у туркаВалялся, порван и загажен,«План города С.-Петербурга»(« В квадратном дюйме – 300 сажен…»)И вздрогнули воспоминания !..И замер шаг… И взор мой влажен…В моей тоске, как и на плане: - «В квадратном дюйме – 300 сажен!..» Н. Агнивцев «План города С.-Петербурга»Агнивцев относился к Петербургу как к любимой женщине. Он не просто любил, - он поклонялся, боготворил, жил и дышал этим городом, всем, что было как-то связано с ним. Агнивцев – не просто «русский советский поэт», он прежде всего - поэт Петербурга.Блистательный Санкт-Петербург
Поэзия -
Краткое описаниеСергей Аржекаев - О Жизни, Природе, Любви. Книга Стихов, г.Омск 2012Дорогие Читатели, в этой книге собран плод творческой работы за несколько лет. Эти стихи были написаны по разным поводам и в разное время. Возникла мысль собрать их воедино. Надеюсь, они подарят Вам много приятных минут и помогут открыть что-то новое в повседневных событиях жизни. Автор приносит большую благодарность всем людям и событиям, которые помогли родиться этим стихам. Создание многих стихов из этой книги, например множества пародийных произведений, было бы невозможно без замечательных оригинальных произведений авторов, на которые эти пародии были написаны. Пародии писались по дружески, да простят меня авторы. Желаю всем Читателям Удачи в Жизни и Успехов в Развитии! С Уважением, Сергей Аржекаев
О Жизни, Природе, Любви. Книга Стихов, г.Омск 2012
Поэзия -
Краткое описаниеФедор Сологуб (Тетерников) - Чародейная чаша
Чародейная чаша
Поэзия -
Краткое описаниеДементий Шарбазукин - Лирика ушедшего бурундука
Лирика ушедшего бурундука
Поэзия -
Краткое описаниеЭдуард Караш - Посвящение в профессию
Посвящение в профессию
Поэзия -
Краткое описаниеСергей Гандлевский - Сборник стиховСборник стихов
Поэзия -
Краткое описаниеГеоргий Голохвастов - Лебединая песня: Несобранное и неизданноеРусский американский поэт первой волны эмиграции Георгий Голохвастов - автор многочисленных стихотворений (прежде всего - в жанре полусонета) и грандиозной поэмы "Гибель Атлантиды" (1938), изданной в России в 2008 г. В книгу вошли не изданные при жизни автора произведения из его фонда, хранящегося в отделе редких книг и рукописей Библиотеки Колумбийского университета, а также перевод "Слова о полку Игореве" и поэмы Эдны Сент-Винсент Миллей "Возрождение".Лебединая песня: Несобранное и неизданное
Поэзия -
Краткое описаниеЕвгений Баратынский - Стихи (3)
Стихи (3)
Поэзия -
Краткое описаниеПетр Вегин - СереброКроме новых стихов, в книгу вошли стихотворения и поэмы из предыдущих сборников — «Созвездие Отца и Матери», «Вальс деревенской луны», «Над крышами». «Лет лебединый», «Зимняя почта».Серебро
Поэзия -
Краткое описаниеВера Павлова - СтихотворенияРодилась в Москве 4 мая 1963 года. Окончила музыкальный колледж им. Шнитке и Академию музыки им. Гнесиных по специальности "История музыки" (дипломная работа «Поздние вокальные циклы Шостаковича: к проблеме взаимоотношения поэзии и музыки»).С восьми до восемнадцати лет сочиняла музыку и хотела стать композитором. Работала экскурсоводом в доме-музее Шаляпина, печатала музыковедческие эссе, около десяти лет пела в церковном хоре, двенадцать лет руководила детской литературной студией «Звёзды Зодиака».Стихи начала писать в возрасте двадцати лет, в роддоме, после рождения первой дочери, Натальи, печататься — после рождения второй, Елизаветы. Первая подборка была опубликована в журнале "Юность", известность пришла с появлением в газете "Сегодня" разворота из семидесяти двух стихотворений, породившего миф, что Вера Павлова — литературная мистификация. Печаталась в литературных журналах в России, Европе и Америке.В России выпустила пятнадцать книг. Лауреат премий имени Аполлона Григорьева, «Антология» и специальной премии «Московский счёт».Переведена на двадцать иностранных языков. Участвовала в международных поэтических фестивалях в Англии, Германии, Италии, Франции, Бельгии, Украине, Айзербайджане, Узбекистане, Голландии, США, Греции, Швейцарии.Автор либретто опер «Эйнштейн и Маргарита», «Планета Пи» (композитор Ираида Юсупова), «Дидона и Эней, пролог» (композитор Майкл Найман), "Рождественская опера" (композитор Антон Дегтяренко), "Последний музыкант" (композитор Ефрем Подгайц), кантат "Цепное дыхание" (композитор Пётр Аполлонов), "Пастухи и ангелы" и "Цветенье ив" (композитор Ираида Юсупова), "Три спаса" (композитор Владимир Генин).Записала как чтец семь дисков со стихами поэтов Серебряного Века. Спектакли по стихам Павловой поставлены в Скопине, Перми, Москве. Фильмы о ней и с её участием сняты в России, Франции, Германии, США.Живёт в Москве и в Нью Йорке. Замужем за Стивеном Сеймуром, в прошлом — дипломатическим, а ныне — литературным переводчиком.Стихотворения
Поэзия -
Краткое описаниеМаксим Шлыгин - Песочный замокСтихотворения Максима Шлыгина затруднительно отнести к какому-то определенному жанру. Это не лирика. Вроде бы детские? Нет, не детские. Возникает аналогия со сказками Андерсена, которые автор писал не только для детей, но и для взрослых. И не надо искать жанровость у стихов Максима Шлыгина. В них видна душа автора – нежная к детям и животным, чуткая к чужому горю и болеющая за свою детскую боль. Автор уверен: семья, близкие и родные люди – главная ценность в жизни каждого из нас. И даже родную страну, Россию, Максим называет Мамой…Песочный замок
Поэзия